ПСИХОЛОГАМ

Лист МОН від 07,08,2018 № 1/9-487 "Про пріоритетні напрямки роботи психологічної служби у системі освіти на 2018/2019 н.р.



Психологічний супровід інклюзивної освіти

Методичні матеріали для практичних психологів

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА З ДІТЬМИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Основні принципи організації психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими потребами:

- пріоритет інтересів і потреб учнів;

- неперервність супроводу;

- мультидисциплінарність.

Організація психологічного супроводу дітей потребує проведення необхідних заходів, а саме:

1. Діагностика рівня розвитку дітей (виявлення індивідуальних особливостей психічного, фізичного, інтелектуального розвитку; рівня розвитку психічних процесів; діагностики соціальної зрілості, інтелекту, стилю взаємодії педагогів і батьків з дитиною).

2. Оформлення документації для здійснення психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими потребами:

– створення банку даних дітей відповідно до особливостей та наявних порушень;

– оформлення індивідуальної картки психолого-педагогічного діагностування;

– наявність копії форми ІПР, що видається МСЕК і ЛКК;

– складання соціального паспорта сім’ї, в якій виховується дитина;

– розробка та затвердження тематичного плану програми індивідуальної корекційно-розвивальної роботи;

– розробка рекомендацій для педагогів і батьків.

3. Створення власної навчально-методичної та інформаційної бази (банк даних корекційних, навчальних і виховних програм).

4. Моніторинг результативності.

5. Виявлення і прогнозування можливих проблем, серед яких можуть бути наступні:

– виникнення супротиву новому середовищу з боку дитини;

– виникнення внутрішніх і зовнішніх конфліктів між педагогом і дитиною, педагогом і батьками.

6. Розробка шляхів корекції можливих негативних наслідків:

• планування резерву часу для перегляду спланованих форм, методів, прийомів роботи з дітьми та їх батьками;

• реорганізація індивідуальних психолого-педагогічних програм супроводу дітей, які виявляють відповідні проблеми;

• відстеження результативності впроваджених змін.

Робота психолога з дітьми з особливими потребами охоплює низку проблем:

• низька самооцінка, невпевненість у собі;

• тривожність, наявність страхів;

• труднощі процесу комунікації;

• нестабільність психоемоційного стану;

• розбалансування саморегуляції;

• дезадаптація;

• почуття залежності від оточуючих;

• почуття безнадійності, приреченості та ін.

У межах діагностичної роботи психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими потребами пропонуються для використання такі психодіагностичні методики:

ЗДАТНІСТЬ ЗОСЕРЕДЖУВАТИСЬ:

• ”Коректурна спроба” - дослідження здатності до концентрації уваги, її стійкості, переключення, розумова працездатність.

• ”Рахунок по Крепеліну” - вивчення психічного темпу, коливань уваги, переключення, працездатність.

• ”Таблиці Шульте” – діагностика обсягу, швидкості орієнтовно-пошукової діяльності, працездатність.

АНАЛІЗУВАННЯ ПРЕДМЕТІВ:

• “Розрізні малюнки” - встановлення здатності запам’ятовувати і відтворювати просторову структуру цілого предметного зображення з 2-6 частин.

• “Виділення суттєвих ознак” – дозволяє відрізняти суттєві ознаки від несуттєвих та робити висновки про логічність суджень.

• Субтест “Практичний аналіз” (тест вербального інтелекту Й. Ставело) – дослідження загальної поінформованості й розуміння змісту прислів’їв).

• Субтест “Виключення” – здатність виділяти загальні ознаки і властивості предметів чи понять й уміння порівнювати їх - здатність до аналітико-синтетичної діяльності.

ВСТАНОВЛЕННЯ СХОЖОГО/ ВІДМІННОГО:

• ”Тест шкільної зрілості” (вербальне мислення).

• Тест Векслера – визначення загального рівня розвитку дитини.

• “Прогресивні матриці Равена” (невербальний варіант – визначення рівня розвитку аналітико-синтетичних умінь).

УЗАГАЛЬНЕННЯ:

• ”Вилучення четвертого зайвого”- сформованість наочно-образного мислення, процесів узагальнення, уміння відрізняти суттєві ознаки від несуттєвих.

• Субтест “Узагальнення” (тест вербального інтелекту Й. Ставело) визначення орієнтації у знаннях про навколишню дійсність.

• Субтест “Визначення антонімів” – вибір логічної протилежності.

ЗДІЙСНЕННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ:

• “Класифікація понять” ( в модифікації Л.С.Виготського, Б.В.Зейгарник, Ю.Ф.Полякова) – дослідження рівня процесу аналізу й синтезу, послідовність суджень дітей дошкільного і шкільного віку (40 малюнків).

• Групування предметів за родовими та функціональними ознаками.

• Групування предметів за 2-3 ознаками (колір, величина, форма).

ПЕРЕНЕСЕННЯ ВМІННЯ В НОВІ ПІЗНАВАЛЬНІ СИТУАЦІЇ:

• Методика Г.Россолімо – обстеження розуміння змісту ситуації, наявність елементарних уявлень, можливість використання минулого досвіду.

УМОВИВОДИ:

• Тест “Словесні ряди”- рівень розвитку логічного мислення.

• 2.Тест “Числові ряди” – рівень розвитку логічного мислення.

• 3. Субтест “Математична логіка” (тест вербального інтелекту Й.Ставело).

ЗДАТНІСТЬ МІРКУВАТИ, ВСТАНОВЛЮВАТИ ПРИЧИННО-НАСЛІДКОВІ ЗВ’ЯЗКИ:

• “Прості аналогії” – розуміння логічних зв’язків та співвідношень між поняттями; діагностика порушень послідовності суджень та інертності психічних процесів.

• Тест Кеттела ( вимір інтелекту дітей 6-літнього віку).

• Тест вербального мислення Керна-Йірасека.

• Шкільний тест розумового розвитку.

САМООЦІНКА, НЕВПЕВНЕНІСТЬ У СОБІ:

• Методика М. Куна.

• Методика С.А. Будассі.

• Методика Дембо-Рубінштейна.

ТРИВОЖНІСТЬ, НАЯВНІСТЬ СТРАХІВ:

• Тест шкільної тривожності (Ю. Ф. Пачковського, І. О. Корнієнко).

• Методика дослідження тривожності Спілбергера.

• Методика соціально-ситуаційної тривожності О. Кондаша.

МОТИВАЦІЯ

• Дослідження мотивації досягнення (А. Мехрабіан).

• Проективна методика мотивації досягнення успіху та уникнення невдач (Х. Гекхаузен).

• Методика діагностики особистості на мотивацію до успіху (Т. Елерс).

ПСИХОЕМОЦІЙНИЙ СТАН

• Опитувальник САН.

• Шкала кольорового діапазону Лутошкіна.

• Шкала зниженого настрою – субдепресії.

ДЕПРЕСИВНИЙ СТАН, НЕВРОТИЗАЦІЯ

• Діагностика рівня невротизації Л.І. Вассермана.

• Експрес діагностика невроза К. Хека і Х. Хесса;

• Диференційна діагностика депресивних станів А. Жмурова.

• Депрескоп

ДЕЗАДАПТАЦІЯ

• Методика діагностики дезадаптації «Карта спостережень» Д. Скотта.

• Опитувальник А.В. Фурмана «Наскільки адаптований ти до життя»

ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ

• Методика “Ціннісні орієнтації” М. Рокича.

• Методика діагностики спрямованості особистості А. Басса.

ФРУСТРАЦІЯ, АГРЕСИВНІСТЬ

• Діагностика самооцінки психічних станів по Г. Айзенку.

• Методика діагностики показників і форм агресії А. Басса й А. Даркі.

• Тест фрустрації С. Розенцвейга.

• Методика вивчення схильності до суїцидальної поведінки (методика М. Горської)

У роботі з дітьми з особливими потребами з метою корекції поведінки та особистісних проявів організовуються:

• Заняття з розвитку комунікативних навичок, ефективної соціальної взаємодії.

• Заняття з підвищення впевненості в собі.

• Заняття з зниження тривожності та подолання страхів.

• Заняття з розвитку навичок емоційної саморегуляції.

• Заняття з розвитку креативності.

• Заняття з розвитку асертивності.